Лісовий екстрим
Сиджу от зараз увечері й думають, от як хочеться чогось солоденького!!)) Взяти б та й спекти щось прямо зараз... Але ж люди подумають: «Оце дурна, на ніч пекти зібралася!» 🙈 І от що робити — пекти чи не пекти? Оце дилема)).
А взагалі в мене зараз канікули. Учора відвезли малого в село, так він там уже щасливий стрибає, на велосипеді гасає, щось там собі конструює... Вільна людина, а що?!))
Ну а я? А я, як «справжня відпочивальниця», вирішила влаштувати прибирання всієї хати)).Хата це мається на увазі квартира)). Розпочалося все з дрібниць, а закінчилося суцільним марафоном, тобто прання поставила, постіль перестелила, обід наварила, речі по місцях розклала, платіжки за комуналку роздрукувала й розсортувала, навіть із картриджами для принтера розібралася. Оце так канікули — цілий день кручуся й ні хвилини на місці не сиджу.
Але найвеселіше було вчора, коли ми везли малого в село. Вирішили по дорозі заскочити в наш місцевий ліс — погода ж казка, сонечко. Ми там сто років вже не були.)) А ту наче осені нема, все ще зелене.
Ідемо ми, значить, по лісовій дорозі... А дорога — яма на ямі, калюжі з море. І тут мій батько на машині вирішує одну калюжу «граціозно» об’їхати по пригірку. Машина як крелониться набік!..
Боже, як я кричала! Закричала з переляку так, що в лісі всі птахи повилітали!))Шуткую)). Мені здалося, що ми вже все — перевертаємося. У мами одразу «інфаркт міокарда, отакий рубець», їй вже ніякий ліс не треба, ніякі гриби!!)) Зупинили машину, мама одразу за корвалол... Ми їхали за якимось дядьком на його драндулеті й думали, що й ми так проїдемо. Ага, де там!
Коротше, поки батьки на якомусь п’ятачку розвертали машину (бо далі ями були ще більші), ми з малим пішли гуляти пішки.
Я в соснах можу заблукати за дві секунди. Але, на щастя, ми дійшли до знайомого озера, колишній піщаний кар’єр. Дивлюся — люди ходять, якийсь рух є, навіть якась тьотка з ножиком ганяє по кущах.
Потім чую — батьки здивованим голосом десь здалеку кричать. Ми пішли на їхній голос через поляну й виходимо прямо до нашої машини. О! Виявляється я так багато пройшла , а через поляну стоїть наша машина)).
Питаю в тата: «А де мама?». А він відповідає: «Та вона пішла по дорозі вас шукати!» Виявляється, ми зрізали напрямки, а мама пішла кругом, як і ми спочатку)). Довелося бігти шукати маму.))
Пройшлися ми повз високі дуби.
І, звісно ж, про гриби... Усі навколо хваляться відрами їстівних грибів, показують фотографії, як вони їх варять та смажать. А що бачила я? Правильно — ОДНІ ПОГАНКИ! Вони мені прямо танцювали перед очима під кожним кущем! Це вже не ліс, це якесь поганкове царство)).
Нагулятися ми, звісно, до пуття не нагулялися через той екстрим на дорозі, але коли виїжджали через село, побачили такий красивий собор.
Хоч і пережили стрес, і мама ще ввечері той дрифтинг згадувала , поки я їй не сказала, що все, забудь, бо я вже сама смикаюся), але свій шматочок лісового повітря ми все ж таки схопили.
Бажаю всім тихої, спокійної та мирної ночі!
===========================
Моя сторінка у фейсбуці https://www.facebook.com/share/1GhqDZR61M/ 🔗
Нове відео в сина на каналі на YouTube.