Лісовий екстрим

in Ukraine on Steem • 23 days ago

photo_2026-10-27_21-21-40.jpg

Сиджу от зараз увечері й думають, от як хочеться чогось солоденького!!)) Взяти б та й спекти щось прямо зараз... Але ж люди подумають: «Оце дурна, на ніч пекти зібралася!» 🙈 І от що робити — пекти чи не пекти? Оце дилема)).

А взагалі в мене зараз канікули. Учора відвезли малого в село, так він там уже щасливий стрибає, на велосипеді гасає, щось там собі конструює... Вільна людина, а що?!))

Ну а я? А я, як «справжня відпочивальниця», вирішила влаштувати прибирання всієї хати)).Хата це мається на увазі квартира)). Розпочалося все з дрібниць, а закінчилося суцільним марафоном, тобто прання поставила, постіль перестелила, обід наварила, речі по місцях розклала, платіжки за комуналку роздрукувала й розсортувала, навіть із картриджами для принтера розібралася. Оце так канікули — цілий день кручуся й ні хвилини на місці не сиджу.

Але найвеселіше було вчора, коли ми везли малого в село. Вирішили по дорозі заскочити в наш місцевий ліс — погода ж казка, сонечко. Ми там сто років вже не були.)) А ту наче осені нема, все ще зелене.

photo_2026-10-27_21-21-43 (4) – копія.jpg

Ідемо ми, значить, по лісовій дорозі... А дорога — яма на ямі, калюжі з море. І тут мій батько на машині вирішує одну калюжу «граціозно» об’їхати по пригірку. Машина як крелониться набік!..

Боже, як я кричала! Закричала з переляку так, що в лісі всі птахи повилітали!))Шуткую)). Мені здалося, що ми вже все — перевертаємося. У мами одразу «інфаркт міокарда, отакий рубець», їй вже ніякий ліс не треба, ніякі гриби!!)) Зупинили машину, мама одразу за корвалол... Ми їхали за якимось дядьком на його драндулеті й думали, що й ми так проїдемо. Ага, де там!

Коротше, поки батьки на якомусь п’ятачку розвертали машину (бо далі ями були ще більші), ми з малим пішли гуляти пішки.

photo_2026-10-27_21-21-41.jpg

photo_2026-10-27_21-21-42 (2).jpg

photo_2026-10-27_21-21-42 (3).jpg

photo_2026-10-27_21-21-43 (3).jpg

Я в соснах можу заблукати за дві секунди. Але, на щастя, ми дійшли до знайомого озера, колишній піщаний кар’єр. Дивлюся — люди ходять, якийсь рух є, навіть якась тьотка з ножиком ганяє по кущах.

Потім чую — батьки здивованим голосом десь здалеку кричать. Ми пішли на їхній голос через поляну й виходимо прямо до нашої машини. О! Виявляється я так багато пройшла , а через поляну стоїть наша машина)).

Питаю в тата: «А де мама?». А він відповідає: «Та вона пішла по дорозі вас шукати!» Виявляється, ми зрізали напрямки, а мама пішла кругом, як і ми спочатку)). Довелося бігти шукати маму.))

Пройшлися ми повз високі дуби.

photo_2026-10-27_21-21-40 (3).jpg

photo_2026-10-27_21-21-40 (5).jpg

photo_2026-10-27_21-21-41 (2).jpg

photo_2026-10-27_21-21-41.jpg

photo_2026-10-27_21-21-42 (8).jpg

І, звісно ж, про гриби... Усі навколо хваляться відрами їстівних грибів, показують фотографії, як вони їх варять та смажать. А що бачила я? Правильно — ОДНІ ПОГАНКИ! Вони мені прямо танцювали перед очима під кожним кущем! Це вже не ліс, це якесь поганкове царство)).

photo_2026-10-27_21-21-41 (3).jpg

photo_2026-10-27_21-21-41 (4).jpg

photo_2026-10-27_21-21-41 (5).jpg

photo_2026-10-27_21-21-41 (6).jpg

photo_2026-10-27_21-21-41 (7).jpg

photo_2026-10-27_21-21-42 (7).jpg

Нагулятися ми, звісно, до пуття не нагулялися через той екстрим на дорозі, але коли виїжджали через село, побачили такий красивий собор.

photo_2026-10-27_21-21-40 (6).jpg

Хоч і пережили стрес, і мама ще ввечері той дрифтинг згадувала , поки я їй не сказала, що все, забудь, бо я вже сама смикаюся), але свій шматочок лісового повітря ми все ж таки схопили.

Бажаю всім тихої, спокійної та мирної ночі!

===========================

Моя сторінка у фейсбуці https://www.facebook.com/share/1GhqDZR61M/ 🔗

Нове відео в сина на каналі на YouTube.