Ще був цікавий епізод сну.
Місто якесь невідоме, довкола будівлі, дорога, стою в якійсь парковій частині поміж дорогами. Мабуть сиджу на якомусь транспорті. Бо двоє людей у видимому полі зору, таки значно вище головами. От вони стоять і плюються. Плються й плюються, навіть ніби не розмовляють, а більше плюються. Трохи потрапляє й на мене слини. Один із учасникі слиноробства, дещо звертає увагу на мене. І відбувається процес дивної сутички. В якій не скільки це якесь пряме зіткнення, як просто ухилившись, і трішечки приклавши зусиль до точки опору чи ще чогось, ніби й не токаючись, та людинка вже лежить на землі, лицев до трави. І чи то виховую по сраці, чи ще якимось точковим методом доводжу думку, що подібне заняття є шкідливим. І потім підійнявшись та людина, так цікаво, від неї починають розходитись якісь благі еманації розуміння, що це шкідлива річ, і потрібно інакше, ніж плюватись. І шириться те розуміння між людей. Ото аби...