Мінлива осінь

Вчорашня мжичка сьогодні переросла у повноцінний дощ, через що заплановані городні роботи (докопати мамі грядку) довелося відкласти на пізніше. Дощ був доволі сильним, хоча і падав кількома хвилями, і, як я вже вчора згадував, краще вже дощ, ніж та повільна мжичка, бо все одно сиро і вогко всюди, а земля в глибині все ще суха, що не вельми добре для агросектора.

Під впливом дощу вже майже облетіло все листя з вишень під балконом, натомість земля під деревами вкрилася килимом із золотистого листя. Тепер, як буде час, пообрізаю зайві гілки з вишень, адже крона сильно загустилася за літо, щоб не чекати до весни.

Проте ближче до обіду дощ припинився і навіть вигулькнуло сонечко, чого не було вже декілька днів. Я ж цим моментом не скористався, бо дуже захотів їсти, трохи раніше, ніж зазвичай обідаю. Дружина навіть здивувалася, але я пояснив це фактором холоду, бо трохи був змерз. Звісно, я вже опалюю, але ощадливо, а в спальні, де я перебував, взагалі намагаюся підтримувати трохи прохолоднішу температуру, бо саме при такій найкраще спиться. Бо коли надто тепло, сон дуже поганий і навіть кошмари різні сняться. То ж ми розігріли залишки капусняка (якраз на двох), я вже писав, що зварив його із копченими ковбасками, через що він дуже смачним. А їмо його так довго, тому що діти до таких страв ще не доросли і крутять носом.

Коли я таки вдягнувся в робочий одяг і вибрався надвір, я встиг ще побачити сонечко, але за мить на горизонті вже з'явилася темна хмара, з якої очевидно мав знову розпочатися дощ. Проте я самонадіяно сподівався, що я ще встигну, то ж поїхав униз до батьків, набрати гною на тачку, щоб прикопати, щоб гарно цибулька і часник вродили. Але я ж звісно не встиг і розпочався дощ, який майже миттю сховався під таким собі господарським навісом, де на мене здивовано поглядали кури із півнем. Але ці півгодини ми провели дуже мирно))

Тачки з гноєм стояла надворі, але теж частково під навісом. Через певний час я помітив, що там свій героїчний квест здійснює слимак, який кудись повзе. Не знаю, де він там узявся, бо коли я накидав гній у тачку, я його не бачив.

Через певний час дощ таки перестав (це було у проміжку між пів години та година, я не стежив за часом). Я вирішив трохи прогулятися по саду, щоб переконатися, що можна буде зараз починати копати і знову дощ не почне падати. Зробив трохи фото поодиноких яблук на трав, потім сфотографував жоржини, які все ще не викопує дружина, бо чекає першого морозу, коли квіти змерзнуть, тоді і рекомендують викопувати їх ні підземні бульбокорені.

Дощу більше не було, то ж я розпочав роботу. А потім взагалі розпогодилося, знову визирнуло сонечко, стало так гарно, яскраво, світло. За цим я справді скучив, востаннє так гарно було в неділю. То ж я знову витягнув телефон і пішов усю цю красу фотографувати.

Я встиг докопати грядку ще при сонечку і навіть помити із садового шланга тачку. Сонечко навіть припікало, хоч час від часу ховалося за хмари і одразу ставало холодно. Звісно, що чималенькі калюжі не встигли висохнути.

Ось цей черевичок очевидно загубила сестра, коли гуляла з малою. Я скинув фото в родинний чат, але поки що відгуку ще не було 😊

Ось така зараз осінь з мінливою погодою. Але я радий і тому, що була певний час гарна погода, я трохи зловив яскравих барв на фото, і тому, що падав нормальний дощ, щоб ще більше напоїти пересушену тривалою літньою засухою землю.