Гриби та гарбузи

Привіт, друзі! Просто поділюся з вами переважно фотографіями, бо назбирав багато гарних, яскравих фото, тож хочу поділитися ними з вами.

Сьогодні був дуже яскравий ранок. Схід сонця зараз відбувається пізно — близько восьмої. А ще вранці був туман, і сонце розлилося багрянцем по тому туману. Дуже красиво вийшло. Це я зафіксував на першому фото, і мені дуже подобається, як усе це виглядало. Тривало недовго, але було дуже красиво.

А далі переходимо до грибів. Сьогодні не витримав, взяв велосипед і чкурнув до найближчого лісу перевірити своє місце, де раніше були білі гриби. Думав, може, знайду кілька грибочків. Там нічого не було — було надзвичайно сухо. Але я оглянув околиці села. Давненько я там уже не був — десь із початку літа. Помітив, як виросло кілька нових будиночків. Ну, вони ще не виросли, точніше, будуються, але будівництво вже йде.

Не знайшов сьогодні грибів у лісі, але знайшов вдома.

По-перше, займався трохи городом, допомагав мамі прибрати траву. Розібрав огорожу-підпору для огірків, і саме від тієї огорожі, до якої була прикріплена сітка для огірків, знайшов під листком капусти три ось такі симпатичні печерички.

До речі, про маму. Вона гуляла з внучкою, моєю племінницею, і прийшла та каже: «Глянь чи це не козарики?» Дивлюся, а то порепані мухомори! Ну окей. Зверху вони до невпізнання потріскалися від спеки, але знизу ж можна побачити, що це пластинки. Хоча насправді знизу ті пластинки не так добре було видно. Ці гриби були слабо схожі на мухомори, але і на козарики насправді теж не зовсім схожі. Тож, в принципі, коли погано розбираєшся в грибах, можна і переплутати.

Хоча мама гриби начебто добре знає, але вона на гриби вже дуже давно не ходила. Колись ми з нею ходили як я був малий, коли тато хворів і не міг ходити в ліс, то я витягував маму на гриби. Я був малим, тому ходив із нею, сам боявся ще. Але я завжди краще розбирався в грибах — навіть тоді.

Тож я згадав, що в мене там росли мухомори в саду, пішов подивитися, як вони, і побачив нові мухомори, які виросли із землі. Зробив їхні фото і прямо замилувався тією силою, з якою вони порозривали землю.

На фото видно, як вони із землі росли і ту землю розштовхали, наче вибухнули. Наче цей Чужий вирвався на волю. Не плавно вони росли, а наче з силою ту землю розірвали.

Дуже цікаво це все виглядає. І тому я от люблю гриби, захоплююся ними. Іноді вони, коли ростуть, навіть асфальт проривають.

І власне про гарбузи. От сфотографував тачку з гарбузами і один такий гарбуз цікавий — два гарбузи до купи. І він нагадує дуже одну анатомічну частину тіла людини.

Не буду казати яку. Ззаду. Нижче спини. 😁

А ще коли збирав ті гарбузи, побачив ось таку симпатичну жабку:

Сьогодні вийшов такий собі природничий допис. Більше немає чим ділитися, думки сьогодні свої залишу при собі.

А додам хіба що лише те, що день був дуже спекотний. Ну прямо дуже було спекотно працювати на сонці.

Хоча і вранці, і ввечері було прохолодно, так, як має бути восени. Але в обід було дуже спекотно.