Терор

Великий терор (1937–1938) — це пік сталінських репресій, масштабна кампанія масових убивств та ув'язнень, ініційована керівництвом СРСР. В Україні цей період характеризувався знищенням інтелігенції, селянства та «чистками» апарату, забравши життя понад 1,5 млн осіб, з яких чверть — це репресовані за «куркульськими» наказами.Основні факти та особливості Великого терору в Україні:Час проведення: Офіційним початком вважається 5 серпня 1937 року, коли набув чинності наказ НКВС № 00447, хоча репресії тривали й у 1938 році.

Масштаб: В Україні репресії мали особливо жорстокий характер. Понад 1,5 млн людей пройшли через арешти, катування, розстріли та заслання до ГУЛАГу. «Куркульська операція»: Основна частина репресій (наказ № 00447), спрямована проти «антирадянських елементів» — селян, які не підтримали колективізацію, а також колишніх членів інших партій. «Національні операції»: Спеціальні хвилі репресій проти поляків, німців, українців та інших етнічних груп.Символи трагедії: Биківнянське поховання (поблизу Києва) — одне з найбільших місць масових поховань жертв сталінських репресій в Україні, де знайдено понад 19 тисяч осіб. Знакова подія — розстріл «Розстріляного відродження» в Сандармоху (1937).Мета: Закріплення тоталітарного контролю Йосипа Сталіна, знищення реальних та уявних ворогів режиму, залякування населення.Великий терор супроводжувався масовим застосуванням тортур та «трійок» — позасудових органів, які виносили смертні вироки за лічені хвилини.

Український інститут національної пам'яті про Великий терор і роковини трагедії : Великий терор – масштабна кампанія масових репресій громадян, що була розгорнута в СРСР у 1937–1938 рр. з ініціативи керівництва СРСР й особисто Йосипа Сталіна для ліквідації реальних і потенційних політичних опонентів, залякування населення, зміни національної та соціальної структури суспільства. Наслідками комуністичного терору в Україні стало знищення політичної, мистецької та наукової еліти, деформація суспільних зв’язків, руйнування традиційних ціннісних орієнтацій, поширення суспільної депресії й денаціоналізація.

За період Великого терору на території УРСР, за оцінками істориків, було засуджено 198918 осіб, з яких близько двох третин – до розстрілу. Решту було відправлено до в`язниць та таборів (інші заходи покарання охоплювали менше 1 %, звільнено було тільки 0,3 %). Масові репресивні операції у 1937–1938 рр., за задумом Й. Сталіна, мали завершити двадцятилітню боротьбу з «соціально-ворожими елементами», упокорити населення шляхом масового терору, утвердити авторитарний стиль керівництва та здійснити «кадрову революцію». Підставою для розгортання терору була теза Й. Сталіна про загострення класової боротьби в міру успіхів соціалістичного будівництва.

Офіційно початком Великого терору став оперативний наказ НКВД СРСР № 00447 «Про репресування колишніх куркулів, карних злочинців та інших антирадянських елементів» від 30 липня 1937 р., затверджений політбюро ЦК ВКП(б) 31 липня 1937 р. Проте наявні документи НКВД (накази, листування, телеграфи) свідчать, що масові репресії готувалися заздалегідь, а наказом їх лише формалізували.

Наказом № 00447 запроваджувалися ліміти (плани) на покарання громадян. Вироки за І-ю категорією означали «розстріл», за ІІ-ю категорією – на ув’язнення в таборах ГУЛАГ (рос: Главное управление лагерей) НКВД СРСР. Якщо первинний ліміт для УРСР за І категорією становив 26150 осіб, то у січні 1938 р. він був збільшений до 83122 осіб. Із проханням про додаткові ліміти в Москву неодноразово зверталися наркоми внутрішніх справ УРСР Ізраїль Леплевський та Олександр Успенський.

Ще до початку дії оперативного наказу № 00447 особливу увагу було звернено на «чистку» партійних лав та органів безпеки, що мало забезпечити надалі беззастережне виконання репресивних директив центру. А вже у червні 1937 р. розпочались масові арешти. 10 липня 1937 р. політбюро ЦК КП(б)У розіслало по областях УРСР вказівку про формування позасудового репресивного органу – обласних «трійок», створених для спрощення процедури засудження. До складу трійки зазвичай входили начальник обласного НКВД (голова), обласний прокурор та перший секретар обласного або республіканського комітету ВКП(б). Існування «трійок» та інших позасудових репресивних органів повністю суперечило радянському законодавству, у тому числі Конституції 1936 р.