Тиждень пролетів непомітно

Вранці несподівано пішов дощ. Я вже відвик від цього природного явища за останні пів року. Також відвикаєш їздити мокрою дорогою, відвикаєш від обережності дорогою на роботу. Ніби вчишся заново. Дивне відчуття.

На роботі без відчутних змін, повне завантаження, часу не вистачає, клієнти приходять тоді, коли їм заманеться, повний безлад, потім ще кричать, що ми не входимо в їхнє становище і не приймаємо раніше часу. Обожнюю людей, особливо тих, що розмовляють.

Був сьогодні один цікавий випадок на роботі. Я працював над протезом ока для однієї дівчини. Ну як.... дівчина? Їй 35 років. Я не знаю, чи підходить слово дівчина до цього віку. Жінка? Напевно так. У мене на стіні в кабінеті висить портрет одного військового, який два роки тому втратив око під час бойових дій у секторі Газа. Дівчина каже мені, що в неї відчуття, що вона його знає. Вона надіслала фотографію портрета чоловікові, і виявляється цей військовий служив із ним в одному взводі. Потім ця дівчина повідомила, що вона бачилася з ним кілька разів уже після його поранення і втрати ока. Я звісно обмежений у розкритті особистої інформації, тому що йдеться про медичну таємницю. Але коли клієнт тобі називає повне ім'я іншого клієнта, то всі межі якось руйнуються. Я іноді дивуюся, наскільки світ тісний, наскільки випадки іноді взаємопов'язані, особливо схожі. Хтось комусь у певний момент допомагає, потім їх розкидаує доля, кожного своєю дорогою, а потім хтось когось із них впізнає через роки.

Тиждень пролетів непомітно. Три дні моя свідомість була затуманена легким нездужанням через застуду. Сьогодні я готовий сказати, що ця неприємність уже майже позаду. Я помічаю, що надлишок спілкування з людьми на роботі прямим чином позначається на моїй пам'яті. Навіть якщо я записую щось у блокнот в телефоні (так, я обіцяв собі перейти на використання паперового блокнота), найчастіше я забуваю про те що взагалі щось записував туди.

Я радий закінченню тижня, попереду вихідні. Завтра має бути поїздка до матері, потрібно допомогти з деякими побутовими справами, налаштувати робот-пилосос – це одне з завдань. Плануємо завтра ввечері прогулянку з дружиною. Вибратися кудись ближче до природи, можливо просто погуляти на околиці міста. Але обіцяють дощі, тому планувати складно.

Більше я нічого не напишу. Намагаюся боротися з апатією кінця тижня, сьогодні я її переміг.

Дякую за увагу!