День відпочинку посеред відпустки

Сьогодні в мене переважно був день відпочинку, такий “вихідний” посеред відпустки. Річ у тім, що практично щодня я знаходив собі якісь справи та завдання. Потрібно було кудись їхати, з кимось бачитися, когось відвозити або привозити. Сьогодні я вирішив трохи від усього цього абстрагуватися. Насправді такі дні іноді потрібні. Озираючись на останній час, я помічаю, що дні летять дуже швидко. Я навіть не встигаю помітити, як відпустка поступово добігає кінця. Тому хоча б один день мені хотілося провести так, щоб нікуди не бігти, позайматися всякими дурницями, посидіти за комп’ютером. Мені це морально було необхідно.

Але все-таки вранці я зробив одну дрібницю, яку дуже потрібно було закінчити до початку осені. У нас у квартирі є кімната, яку ми використовуємо як комору. Там зберігаються речі, якими ми зазвичай не користуємося, такий невеликий склад. У цій кімнаті є маленьке віконце, яке іноді потрібно залишати відкритим. Але надовго або на ніч відкрити ми не можемо для провітрювання, тому що восени, та й узагалі ночами, через нього можуть пробиратися щури. На жаль, гризунів у нас на вулиці багато. Муніципалітет начебто з ними бореться, їх труять, але на загальній кількості це особливо не позначається. Тому на це маленьке вікно я вирішив встановити металеву сітку зі сталевого дроту завтовшки приблизно 0,7 міліметра.

Цим я й зайнявся вранці раніше, поки ще не почалася спека. Впорався приблизно за годину, тому що довелося довго возитися з рамами. На вікні була була встановлена рама з москітною сіткою, і вона дуже мені заважала. Фактично з нею неможливо було нормально встановити металеву сітку. Рама ця не виймалася, тому мені довелося її виламати. Незважаючи на те, що це майно “казенне”, тобто належить власнику квартири, довелося витягувати раму силою, і вона трохи деформувалася. Відновлювати її й повертати назад я не став, а просто закинув її на горище, щоб вона нікому не потрапляла на очі, навіть коли-небудь у майбутньому коли ми вже виїдемо з цієї квартири.

На горищі я заодно прибрав пастку для щурів, яку встановлював ще минулої зими. Це така пластина з дуже липкою основою. До початку весни я періодично перевіряв її, але за весь цей час туди так і не потрапив жоден щур.

Я приблизно розумію чому. На горищі дуже пилючно, буквально все вкрите тонким шаром пилу. На краю липкої основи я помітив кілька відбитків маленьких щурячих лап. Вочевидь, лапи в них були настільки в пилюці, що вони просто не приклеювалися. А коли щур відчував під ногами щось підозріле, він, найімовірніше, просто обирав інший маршрут. Тож з “уловом” гризунів мені не пощастило.

На жаль, замість щура на цю липку основу потрапив гекон. Це маленька ящірка, їх тут мешкає дуже багато, пробираються вони і в квартири, харчуються комахами. Судячи з усього, сталося це вже давно, тому що до кінця серпня він встиг повністю висохнути й перетворився на маленьку мумію. Мені його звісно шкода, але зробити вже нічого не можна. Ні штучне дихання, ні масаж серця йому явно вже не допоможуть.

Після ранкових справ я сів за ноутбук. Я давно хотів знову зайнятися малюванням графіки у Photoshop і Blender 3D, щоб завантажувати свої роботи на фотостоки, особливо на Adobe Stock. Але останнім часом до цього постійно не доходили руки. То немає мотивації, то немає ідей, то просто немає часу. Звісно набагато простіше фотографувати. Але зараз у таку спеку особливо не поїздиш і не погуляєш місцями, де можна було б щось зняти на камеру. Тому малювання у Фотошоп зараз виглядає для мене привабливішим варіантом.

Я попросив ChatGPT підкинути мені кілька ідей для створення графіки, щось на кшталт кліп-арту на певні теми. Уже відштовхуючись від цих “підказок” я спробував намалювати кілька своїх начерків.

Я давно цим не займався, тому все йшло дуже повільно. Потрібно буде частіше змушувати себе малювати, щоб трохи відновити навички. Хоча я й сам приблизно розумію, що з цими навичками станеться найближчим часом: я повернуся на роботу і як завжди почнуться щільні графіки, буде багато клієнтів, тому що потрібно допомогти всім і одразу. І я знову закину свої плани щодо роботи з графікою до якогось сприятливішого часу. А коли цей час настане, я знову скажу собі, що потрібно займатися цим частіше, щоб покращувати навички. Ось така проста схема з нескінченним циклом. Постійно є бажання щось робити, але часу на реалізацію цих бажань зазвичай немає.

До кінця свого “абстрагування” від усього, або просто періоду байдикування, я все-таки вирішив ненадовго виїхати з дому й забрати дружину з офісу. Для мене це невелика прогулянка, а їй просто приємно, коли я за нею приїжджаю.

Час дня, що залишився, нічим особливим не відзначився, тому мабуть на цих словах мені доведеться завершити свою супер-розповідь про сьогоднішній день.

Дякую за увагу!