Щось ще
Доброго ранку, шановна спільното!
Учора моє життя перетворилося на справжній божевільний дім — настільки шалений, що мені навіть соромно про це говорити, тож я й не буду. Сьогодні я розгрібаю наслідки, через що весь мій робочий день пішов шкереберть. Сподіваюся, коли все трохи вляжеться, я зможу хоча б вийти на прогулянку — можливо, навіть без собак, — аби просто трохи заспокоїтися. Рівень стресу, який мені довелося пережити, — колосальний; зараз я просто не в змозі займатися якоюсь реальною роботою. Мені потрібно зібратися з думками й трохи прояснити голову — просто щоб мати змогу далі дихати й існувати в цьому світі, який виявився до біса хворим місцем. Утім, завтра доведеться повернутися до роботи: треба терміново зняти відео — інакше я підведу людей. До того ж, завтра ще й вечірка — святкування дня народження видавництва, про яке я вже згадувала. Мені страшенно не хочеться туди йти, але, оскільки я книжкова блогерка, доведеться, мабуть, з’явитися.
Щоразу, коли мені здається, що я нарешті змогла хоч трохи налагодити своє життя, трапляється щось непередбачуване. Я не знаю, як розірвати це коло невдач. Те, що сталося вчора, — це просто щось неймовірне (у найгіршому сенсі); чесно кажучи, мені настільки соромно про це говорити, що я навіть не буду, — але це той досвід, якого нікому не побажаєш. Цієї п’ятниці в мене перше тренування з гімнастики; останні 10 днів я була активною і добре тренувалася, тож моє тіло принаймні частково до цього готове. Учора я взагалі нічого не їла — здебільшого через те, що сталося, — тому сьогодні мені конче необхідно налагодити харчування, щоб післязавтра, бува, не впасти зі снаряда.
Ну, ось і все — нічого особливо доброго розповісти не можу. Сьогодні доведеться розбиратися з наслідками вчорашніх подій; сподіваюся, що все владнається і вся ця ситуація нарешті завершиться. Після цього планую піти на прогулянку — хочу продовжити серію, яку вдалося започаткувати останніми днями. Сьогодні буде вже одинадцята прогулянка, а загалом за цей час я подолав понад 150 км. Це ніби я кілька разів за цей місяць сходив до Житомира й назад — справді непогано! Якщо продовжуватиму в такому ж темпі, то наберу чималу дистанцію. Хай там як, усім, як завжди, бажаю чудового дня!
Good morning, dear community!
Yesterday, my life turned into absolute chaos—so wild that I’m actually embarrassed to talk about it, so I won’t. Today, I’m dealing with the aftermath, which has completely derailed my entire workday. I’m hoping that once things settle down a bit, I’ll be able to go for a walk—maybe even without the dogs—just to calm myself down. The level of stress I’ve had to endure is immense; right now, I’m simply in no state to get any real work done. I need to gather my thoughts and clear my head—just so I can keep breathing and existing in this world, which has turned out to be a damn sick place. Still, I’ll have to get back to work tomorrow: I urgently need to film a video—otherwise, I’ll let people down. On top of that, there’s a party tomorrow—the birthday celebration for the publishing house I mentioned before. I really, really don’t want to go, but since I’m a book blogger, I suppose I’ll have to show up.
Every time it seems like I’ve finally managed to get my life somewhat back on track, something unpredictable happens. I don’t know how to break this cycle of misfortune. What happened yesterday is just unbelievable (in the worst possible way); honestly, I’m so ashamed to talk about it that I won’t even mention it—but it’s the kind of experience I wouldn’t wish on anyone. I have my first gymnastics training session this Friday; I’ve been active and training well for the last 10 days, so my body is at least partially prepared for it. I didn’t eat anything at all yesterday—mostly because of what happened—so today I absolutely must get my nutrition sorted out, just so I don’t end up falling off the apparatus the day after tomorrow.
Well, that’s about it—nothing particularly good to share. Today, I’ll have to deal with the aftermath of yesterday’s events; I hope everything gets sorted out and this whole situation finally comes to an end. Afterward, I plan to go for a walk—I want to continue the series I’ve managed to start over the last few days. Today will be my eleventh walk, and in total, I’ve covered over 150 km during this time. It’s as if I’ve walked to Zhytomyr and back several times this month—not bad at all! If I keep going at this pace, I’ll rack up quite a significant distance. Anyway, as always, I wish everyone a wonderful day!