дивиться у вікно і кидає погляд на зірки, розповідаючи Максу про мільйони галактик, незліченну кількість планет у нашому величезному Всесвіті і про нас - маленьких створінь загублених у космосі, хіба кому є до нас діло? На тлі цього масштабу одна людина - практично ніщо. Люди живуть, метушаться, будують плани, але для Всесвіту їхнє існування майже непомітне, тому смерть окремої людини, з його погляду, не має якогось космічного значення.

Чудово почав, з зірок, інопланетян. А, далі щось зʼїхав не в той бік. :) Коли ти - ліс 🌌, то хвороба одного дерева, ніби не дуже тебе й тривожить... :) але, все ж, дерева в лісі підживлюють один одного через коріння. :)