Материнство та робота
Давайте, буду чесна з вами. Якщо я вважала себе крутою працівницею до народження дитини, і мамою для малюка десь на четвірочку до виходу з декрету, то зараз я і працівниця на трієчку, і мати на двієчку з плюсом.
Правду люди кажуть, що робити карʼєру, маючи вдома немовля, це як бігти марафон з однією поламаною ногою.
Але я тепер не можу нічого покинути: ні материнство (ясна річ), ні роботу (не така ясна для загалу, але критично важлива для моєї менталочки річ). Доведеться якось гребти далі на заряду батарейки 3%.
У нас вже встигла звільнитися одна няня, зараз зʼявилася друга. Здається, ця поки надовго. Але хто знає, хто знає.
Важкості ситуації додає те, що я працюю в компанії, яку русня намагається повністю знищити: обʼєкт за обʼєктом. І, на відміну від Нової пошти, в нас нема свого корпоративного ППО. LOL
І я тепер оточую себе списками. Щодня їх кілька: що купити, що зробити, нагадування в телефоні про зуми — обовʼязково, всі записи до лікарів чи коли міняти контактні лінзи. Якщо я заведу ще список витрат, як радять експерти з персональних фінансів, я дам йобу. Тому поки витрачаю хаотично, і в кінці місяця кліпаю очима, а куди ж поділася шестизначна, бляха, сума.
Але вже маю книжку про гроші і їхнє відкладання — щойно забрала з поштомату. Тепер би якось почати читати…
О, ледь не забула. Чого ж я про списки почала. Я тут начиталася блогів, і тепер чітко бачу, що я таке: я не РДУГ, я AuDHD! Все, ВСЕ-ВСЕ, що я зустрічаю про цей неофіційний діагноз «РДУГ + легкий РАС» — це, бля, як з мене писано. Отакі пироги.
В пʼятницю маю онлайн-консультацію з психіатринею. Хочу трохи сісти на АД, бо просто не вивожу. Мрію щодня про якісь хвороби, щоб просто відлежатися в тиші, і щоб ніхто не чіпав. Побачимо, що вона мені випише…
Не вигадуй собі діагнози, все в тебе добре, просто втомлена жінка
На жаль, ні, не все так просто. Я питалася подруг, ніхто з них не плаче і не псіхує перед тим, як їм треба зварити суп. І ніхто не вигадує плани, як би цього разу помити унітаз рожевим спонжиком — бо звичайне миття губкою сприймається мозком як загроза, дія-вирок всьому життю. Знаєш, скільки в мене швабр?) 4 різні. І ше 3 різні пилососи. Щоб постійно міняти схеми прибирання, інакше я просто не вивезу, я не приберу. Нейровідмінність така...
Upvoted! Thank you for supporting witness @jswit.
Для початку, допис доповнено вправами, двома як комплексиний підхід.
Далі. Чи буде ваш організм викоханий турботою, якщо ви мені повідомите про ті відмовки, які ж мене ніяким боком не стосуються, бо від того залежить ваше здоров'я? (це риторично й для себе теж нагадую й фіксує де себе намахую на подібному)). Щодо іншого, легкість ситуації в тому, що таки є відносно вільний доступ до медичної інфраструктури та лікарських засобів (вітамінів і т.п.) води і деяких інших аспектів, попри фактор війни, тож це іще доволі хороший сценарій (в нинішніх умовах) для коригування в позитивний бік))
Щодо сліз. Отак воно вийшло цікаво, тобто щодо інформації звортної. Проте це надано виключно як технічне явище функціонування організму, без жалю чи ще якого емоційного навантаження, щоб донести, хоча б спробувати пояснити, щось, що зазвичай ніким дуже коли рідко береться до уваги.
Звуки. Шось є про це трохи, може шось напишу, за можливості у спільноту, може шо буде вам цікаве. Точніше воно має бути для всіх, хоча найперше для дітей, як елемент одного механізму, проте можна затестити й в такому режимі й підході.
Щодо всього іншого, то це лише нагадування для звернення уваги й ключі, проте в підсумку це ваше життя й здоров'я))
Безпечних вхідних, одхідних і всього іншого)
@luxalok
Безпечного вам тижня! Дякую.
Дякую ща подяку, обов'язково подякуйте собі і Всесвіту.
Безпечний тиждень, безпечний кіт, безпечні сірники. Щодо останніх пишуть таке прямо на упаковці. І коли вони стали безпечні)). Тож безпека це якась умовна відносність зовнішніх та особистих факторів. няв))
Безпечної мандрівки цим життям наскільки це можливо))