Журавлі відлітають

Привіт, друзі! Сьогодні був доволі спекотний день (хоча з самого ранку був густий і надзвичайно "мокрий" туман (хоча туман в принципі не буває сухим, але його пасма де-не-де прокралися на терасу і там ніби дощ пройшов, а ще гумові тапки, які я сховав спеціально на випадок дощу теж були мокрющі 😬), з цього мабуть і треба було починати хронологічно, бо туман власне вранці був, а спека вже потім, після одинадцятої десь). Передавали +25, а на сонці, мабуть, і більше було. Не знаю, але за відчуттями добряче так підсмажило.

А я, власне, як той ненормальний, вирішив сьогодні фізично попрацювати. Значну частину дня провів на сонці. Можна було, звісно, попрацювати ще вчора, коли було прохолодніше, але вчора мені потрібно було робити дещо інше, бо наче муляло із середини. А сьогодні я вирішив зробити паузу у своїх вчорашніх пошуках і, коли засвітило сонечко, пішов косити траву на картоплі.

Бо вже середина вересня, всі нормальні люди давно викопали картоплю і вже навіть сховали її. 😄 Хоча жартую — мої сусіди за парканом тільки вчора копали. Інші сусіди трохи швидше, але це таке)).

Я подумав, що вже потрібно починати косити траву, щоб вона встигла висохнути. І сьогодні мені гарно пішло: за день скосив усе. Хоча картоплі ми зараз садимо значно менше, ніж колись, тому й косити потрібно менше. Але все одно, якби трава не повисихала так сильно, швидко скосити все навряд чи вийшло б. Особливо наприкінці поля, де під вечір трава була густішою.

Але саме на картопляному полі сьогодні відбулися найцікавіші мої події та знахідки.

От наприклад заголовок допису: "Журавлі відлітають"

Я сьогодні почув, як у небі щось курличе, підняв голову й побачив чималенький ключ журавлів, які прямо над моєю головою прокладали собі шлях у теплі краї. Летіли вони десь у напрямку півдня, навіть більше на південний захід. Тож думаю, що теплі краї саме там і знаходяться))).

Таким собі тужливим співом вони провели мене й полетіли далі. Я їм навіть хотів помахати, але, здається, не помахав. Та що їм махати — все одно не побачать. 😄

Я косив собі далі, і тут мені здалося, що десь серед картоплі лежить якийсь білий папір чи шматок вати. Думаю: що тут робить вата посеред картопляного поля? Придивився — а це ж гриб! Білий гриб, печериця! Клас, думаю, знайшов величезну печерицю, посмакуємо.

Взяв той гриб, понюхав — запах доволі приємний, але точно не печериця. Потім побачив збоку ще один маленький, молодий грибочок, а трохи далі — ще кілька таких самих молодих грибочків. Усі росли серед картоплі.

Не знаю, що це за гриб. Якісь картопляні гриби. 😄 Мені було лінь його ідентифікувати, та й, зрештою, це не дуже важливо. Але як подія воно відбулося, я це сфотографував — отже, буде що згадати.

А ще сьогодні я багато попрацював фізично й відчув таку певну ностальгію за колись безтурботними днями. Не скажу, що саме дитинства — воно вже трохи забулося. А от юності, коли я вже був достатньо дорослим, щоб допомагати батькам.

Так само косити, копати картоплю, буряк на полі обрізати… Восени після уроків чи пар піти щось допомогти батькам. І тоді ще було набагато менше турбот.

Осінь завжди була якоюсь особливою порою. Особливо така тепла осінь.

А сьогодні, по факту, було справжнє бабине літо. Я ще помітив сотні маленьких павутинок. І знаєте, що воно мені нагадало?

З клятою війною тепер одна асоціація — оптоволокно. Оці тоненькі жилки, волосінь, яка виблискує на сонці. Час від часу в мережі з'являються відео, де видно, як цим усім вкриті поля та ліси в зоні бойових дій.

А в мене сьогодні так само картопляне поле було вкрите павутинням. Причому воно виникло буквально миттєво. Я щойно скосив траву, потім пішов, здається, на годинку — чи то пообідати, чи води попити. Повертаюся — і дивлюся: все поле вкрите цією тоненькою павутинкою. Вони зробили це буквально за той час, поки мене не було.

І це було якесь дуже цікаве відчуття. Воно ще більше доповнило всю цю картину — спогади, ностальгію, бабине літо, відчуття останніх теплих днів перед холодною зимою та дощовою осінню.

І це відчуття хочеться якось зберегти в душі. Сьогодні воно чомусь дало мені відчуття якоїсь стабільності. Таке відчуття, що все буде добре. Не знаю, чи є для цього якісь підстави. Можливо, й немає.

Але сьогодні воно просто було.

Дякую всім за увагу! На добраніч, друзі! Мирної ночі!