Грибний день

Привіт друзі! Ото хотів назвати допис «Грибний понеділок», але подумав, що вже досить називати дописи іменами днів тижня. Тому назву просто «Грибний день». Ну а як ще його називати, якщо цей день і справді видався грибним? 😁 Хоча я взагалі не планував сьогодні збирати гриби. Але так уже склалося.

Почну по порядку. Перше не стосується грибів, але важливо для щоденника. Сьогодні я побачив схід сонця не о шостій ранку, як це було ще місяць тому, а десь о 7:30, може, трохи пізніше. Щоправда, сонце просто визирнуло з-за дерев сусідського саду. Тобто лінії горизонту я не бачив — сонце вже піднялося трохи вище, але все ж це показовий момент, тому що добре видно, наскільки скорочується день.

Ще через місяць у такий час буде ще дуже темно. А коли переведуть годинник, вранці стане трохи світліше, але день усе одно буде коротшим, а вечір приходитиме швидше.

А тепер до грибів.

Сьогодні сестра звернула мою увагу, що в мене під березою ростуть якісь гриби, схожі на печериці. Я пішов перевірити — і справді, виявилося, що це печериці. Напевно, штук п'ятнадцять там росло. Це не такі печериці, як у магазині, класичні садові, а польові — їхній родич. Я їх назбирав десь пів миски.

Потім пішов прогулятися до своїх беріз, біля яких ростуть підберезники. Підберезників цього разу не було, зате знайшов моховиків і ними заповнив практично всю миску. Точніше, друшляк, бо я хотів узяти миску, але під рукою виявився тільки друшляк. 😄

Тут уже дружина наштовхнула мене на думку, що треба йти по маслюки, бо вчора мій батько назбирав два відра маслюків. Каже: «Я б теж замаринувала трохи маслюків. Бери хлопців та йди по маслюки».

Маркіяну якраз нудно, бо він уже більше тижня не ходить до школи після операції. Йому поки не можна, по-перше, контактувати з дітьми приблизно десять днів, щоб не підхопити якусь інфекцію. А по-друге, щоб його випадково ніхто не штовхнув чи не вдарив. У нього ще відчуваються наслідки операції — там, де видаляли аденоїди, ще все не до кінця загоїлося. Він узагалі, якщо сильніше смикне головою, одразу починає плакати. Дуже він у нас вразливий і ніжний. Сподіваюся, це все просто через післяопераційний період, бо в Даринки наслідки операції минули набагато швидше.

Тож Маркіяну було нудно, і він каже: «Бери хлопців, ходімо». Я взяв їх, взяв відро, рюкзак, і ми пішли. Щоправда, багато ми з ними не назбирали, бо хлопцям досить швидко стало нудно. Але кілька фотографій грибочків ми все ж зробили. Потім я відвів хлопців до дитячого майданчика, а далі вони вже пішли додому самі, бо дорогу знали.

А я повернувся в ліс збирати маслюки. І в одному місці назбирав їх дуже багато. Загалом вийшло десь три чверті відра маслюків. А ще цілу купу парасольок.

Парасолька — дуже смачний гриб. Із них виходять чудові грибні відбивні, не гірші, ніж, наприклад, зі свинини чи курятини.

Тож приніс усе це дружині — тепер їй є робота чистити маслюки. Хоча вона це любить, але грибів цього разу вийшло багато, а чистяться вони досить довго. Особливо коли маслюки молоденькі, не дуже великі, як у мене сьогодні. Але ввечері я їй допоміг із грибами. Бо вдень була ще купа іншої роботи. Наприклад, нарешті прибрав наш "баштан": зібрав усі кавуни, поскладав їх збоку, вирвав усі рослини, які там росли, і підготував грядку до зими.

Ще одна ремарка, яка не стосується грибів: журавлі продовжують летіти на південь, у теплі краї. Кожного дня над нашим будинком пролітає по кілька ключів.

Я, мабуть, не пам'ятаю жодного року, щоб стільки журавлів летіло саме над нашим будинком. Вони летять один за одним, практично безперервно.

А сьогодні ввечері, коли вже настала ніч, я ще чистив гриби на терасі. Було вже темно-темнісінько, і тут чую — журавлі курличуть. Я навіть не знав, що вони можуть летіти вночі. Мабуть, вони й раніше літали, просто мені вперше вдалося це почути. А ще саме тоді над горизонтом зійшов такий червоний-червоний місяць.

От і вийшов у мене сьогодні несподівано грибний день. Купа грибів, купа роботи і купа грибних емоцій.