Ненормальний тиждень

Всім привіт. Вчора в мене був гіперактивний трудовий день, прямо як у старі добрі часи, коли розклад на робочі дні складався безжальною колишньою секретаркою. Я думав ті часи минули, але ні, вони іноді трапляються. Мабуть усе-таки іноді справа не в секретарі, а в обставинах. Учора мені хотілося про щось написати, але якось сил не знайшлося і настрою не було. На додачу до цього був сильний головний біль з вечора попереднього дня до вчорашнього вечора. Причому він закінчився раптово... дуже дивно. Мені тут же згадалася історія з головним болем у Галини. Мабуть, виною тому якісь космічні сили, які впливали на електромагнітне поле планет нашої Сонячної системи. Та хрін його знає, що там. Просто збіг. А може й ні.

Вчора настав час в черговий раз платити за можливість водити авто. Це завжди трохи неприємно. По-перше, потрібно було оновити техпаспорт, це 350 євро, збір включає ще деякі податки. По-друге, страховка – 1850 євро. І так щороку. Так, щоразу мені боляче це все платити, але нічого не вдієш, машина дуже виручає в житті. Можна було би користуватися громадським транспортом, але це означає одразу викреслити з життя деякі закупівлі продуктів про запас і моменти дозвілля. Це сильно ускладнює все. Тож краще так.

З завтрашнього дня я починаю короткий триденний курс із підвищення кваліфікації з водіння. Це необхідно проходити всім водіям у нас після досягнення п'ятирічного стажу водіння. Ще зовсім недавно я думав, що склав уже всі свої іспити в житті. Але ж тепер знаю, що ні. Для держави це фактично “легкі гроші”. Що може бути простіше, ніж зобов'язати всіх пройти якийсь невеликий курс за відносно невелику суму. Це здається не дуже дорого і не дуже складно, але начебто й необхідно. І без цього не можна. Просто чудовий спосіб поповнити держскарбницю. Суки. Мені тепер після 8 годин роботи потрібно кудись їхати і сидіти там 4 години, щоб о 9 год. вечора їхати додому, встигнути зрозуміти що я вдома, лягти спати. Наступного дня те саме. І потім ще один раз у неділю з тестом про пройдене.

Сьогодні був звичайний сонячний день, спекотно не було. О 10 годині ранку над морем раптово з'явилися темні хмари, які швидко наближалися до берега. Пішов дощ. Сильний дощ. Але недовго, не більше 15 хвилин. Потім так само швидко хмари розійшлися і знову світило сонце. Я ніби подивився короткометражне кіно і нічого не зрозумів. Дуже дивні явища природи іноді відбуваються. Це напевно пов'язано з цим Ель-Ніньйо? Не знаю.

Ну й останні робочі дні пройшли в сильному завантаженні. Якось навіть немає нейтральних тем, про які можна було би розповісти. Терпіти не можу такі дні, коли ситуація не дозволяє виконувати роботу як належить і приділяти всім моментам належну увагу. Але від цього нікуди не дітися. Періодично бувають такі періоди, і зараз один із них.

Дякую за увагу! Сподіваюся, у вас усе добре, бажаю вам гарного тижня.