Повернення до робочої активності. Здається, ненадовго

Вихідні закінчилися, нарешті. Я не дуже люблю затяжні вихідні, а ще більше не люблю вихідні “шматками”. Корисні справи вдома рано чи пізно закінчуються, а потім починається якась апатія до всього цього. І вже приходить усвідомлення, що хочеться повернутися на роботу. Щоправда, новий робочий забіг зараз невеликий, усього три дні, а потім знову відпочивати цілий тиждень. Весь вересень якийсь шматками активності. Сьогодні я нарешті вийшов на роботу, але робочий день був короткий, тому я навіть не встиг як слід розігнатися. Погода вдень усе ще трохи спекотна, але вночі вже з’явилася приємна прохолода, характерна для початку осені. Увечері перебувати на вулиці зараз одне задоволення. Щоправда, у нас із дружиною поки не дуже складається з прогулянками, і максимум куди ми вибираємося, – це у двір біля будинку. Ну, так складається.

На роботі новий робочий “цикл” починається з певного припливу сил. Берешся за одне завдання, за друге, за третє. Але наприкінці дня відчуваєш, що повертаєшся у звичне русло, коли всі вже задовбали і хочеться від усіх трохи абстрагуватися. Тому що люди задовбують.

Після роботи планував я з’їздити в IKEA, тому що мені потрібно було купити додатковий стілець в офіс дружини. Але перед поїздкою вирішив усе-таки перевірити на сайті, чи є саме цей стілець у наявності саме в нашій філії. І добре, що перевірив. Виявилося, що немає. Облом. Але нічого, спробую перевірити наступного тижня. Не знаю як у них відбуваються поставки товарів.

Учора ввечері перед тим як лягти спати я помітив, що один із наших котів виявляє якийсь нездоровий інтерес до електропроводів біля комп’ютера в спальні. Я відразу зрозумів, що він на когось полює. Коли я підійшов ближче, побачив під електричним подовжувачем із чотирма розетками маленького гекона. Настільки маленького, що розміром він був не більший за сірник.

Взяти його в руки я побоявся, тому що його легко можна було випадково розчавити пальцями. Судячи з розміру, цій маленькій ящірці було всього кілька тижнів. Зараз якраз закінчується сезон коли гекони активно розмножуються, тому цілком можливо, що з’явився він зовсім недавно.

Мені вдалося обережно перегнати його на килимок від комп’ютерної миші і таким чином благополучно винести у двір. Там я випустив його в кущі, де йому буде набагато комфортніше і безпечніше, ніж у квартирі з котами.

До речі, гекони у квартирах у нас не рідкість. Вони часто залазять через невеликі щілини – під дверима, між москітною сіткою і вікном або ще якимось способом. Часто вони селяться на горищах, там же відкладають яйця. Дорослий гекон досягає приблизно 10 сантиметрів у довжину, іноді трохи більше. Це ті самі плазуни, які спокійно лазять по вертикальних поверхнях і навіть по склу завдяки особливій будові пальців на лапках. Є навіть повір’я, що якщо гекон оселився в будинку, то це на щастя. Я в народні прикмети не дуже вірю, але мабуть щастя полягає хоча б у тому, що гекони харчуються комахами. Вони можуть знищувати дрібних тарганів, жучків, мурах. Щодо комарів питання спірне, але думаю, що й вони іноді можуть потрапити в раціон. Якщо пощастить.

Він так спить, все ок 🤭

Зустріч із маленьким геконом була таким невеликим ліричним відступом. Такі зустрічі у нас трапляються раз на кілька місяців, тому щоразу по-своєму незвичайний.

А сам сьогоднішній день виявився не дуже багатим на події. Після роботи я забрав дружину з офісу. Вона зараз трохи погано почувається, підхопила якийсь респіраторний вірус, але начебто вже потихеньку йде на поправку. Сьогодні їй усе-таки довелося приїхати в офіс, тому що була призначена зустріч із клієнтами. Як я її не вмовляв залишитися вдома, на роботу вона вирішила вийти.

Ще сьогодні я мав заїхати у квартиру своєї матері і погодувати кота. Мати поїхала з подругою відпочивати на Мертве море, а вдома в неї залишився кіт. Взагалі спочатку це був кіт мого брата, але після його розлучення кіт залишився жити у матері. Сьогодні брат був зі своїм сином, такі там правила після розлучення. Тому в нього чомусь не склалося заїхати до кота поміняти воду і підсипати їжі. Учора ввечері я пообіцяв це зробити замість нього. І... забув.

Уже ввечері отримую повідомлення у WhatsApp від брата, запитує чи все нормально з котом, чи знайшов я корм і так далі. Я сказав, що якраз збирався їхати, але спочатку вирішив повечеряти. Викрутився )))

Довелося їхати, хоча я вже морально налаштувався на відпочинок після роботи. Кіт уже старий, йому понад 13 років, його розважати особливо не потрібно. Тобто, його не вразило б жонглювання апельсинами. Приїхав, погладив кота, оновив його “ресурси”, знову погладив і поїхав. Такий вечір.

Дякую за увагу! Усім добра.