АРТ
Привіт.
Раніше мені подобалось створювати арти, але щось змінилось. Зараз це - більше схоже на складне завдання. Якийсь час штучний інтелект генерував щось не те і не хотів виправляти, відсилаючи ту саму картинку… Навіть не намагаючись зробити вигляд, що він щось робив. Це - відштовхує.
Та, все ж, вирішила втілити декілька ідей. Генерування пройшло не гладко…
Та, щось назбирала :)
Промт арту був таким : Піно утворився з відірваної гілки сосни… з створеної рани почала литися золотаво-бурштинова соснова смола...
За задумом мав бути гній (таке іноді трапляється з ранами). Але, штучний відмовився його створювати. Ок, змінили на смолу.
Сюжет мав нагадувати «цапа відбувайла» а вийшов, золотий дощ…
Наступний арт називається - «Барабанщик».
Третій «Кізонька».
А, четвертий - «Символ Козерога».
МУЗИЧНА ПАУЗА :
Нещодавно мені приснився Роберт Плант🌱, він передав мені записку і сказав, що він соліст гурту Led Zeppelin. Все що я знала про цей гурт, це - що такий є. Тепер знайомлюсь з репертуаром. Приєднаєтесь ?)
Пісня «Kashmir» гурту Led Zeppelin (1975) розповідає про містичну подорож крізь час, простір і пустелі. Текст був написаний Робертом Плантом під враженням від поїздки південним Марокко, хоча пісня отримала назву на честь регіону Кашмір.
О, нехай сонце палить моє обличчя, а зірки наповнюють мої сни,
Бо я мандрівник у часі та просторі, щоб сидіти там, де вже бував.
Сідати з мудрецями цієї землі, про яку рідко згадують,
Вони говорять про дні, на які чекають, коли все знову стане ясним.
Потоки розмов заповнюють мої думки та звучать у вухах,
Ні в кого немає карти, щоб знайти шлях, хоча всі розмови ведуть туди.
Мій Шангрі-Ла під літнім місяцем, я повернуся знову,
Наче пил, що кружляє у червневому вітрі, рухаючись крізь туман.
Коли я лечу, коли лечу, моя кохана,
Коли я лечу, коли лечу разом з тобою.
Все, що я бачу, стає коричневим, коли сонце випалює землю,
І мої очі заповнюються піском, коли я оглядаю цю спустошену землю,
Намагаючись знайти, намагаючись знайти, де я був.
О, батьку чотирьох вітрів, наповни мої паруса, пройди крізь море віку,
В якому немає світла, що вказує шлях, де гине сама надія.
Коли я лечу, коли лечу, моя кохана,
Коли я лечу, коли лечу разом з тобою.
Там немає жодного сумніву, коли я рухаюся далі,
Ти чуєш, як я співаю на цьому шляху?
Я знаю, що цей шлях не має кінця.
О, нехай сонце палить моє обличчя, а зірки наповнюють мої сни,
Бо я мандрівник у часі та просторі, щоб сидіти там, де вже бував.
Дякую за увагу.
Гарні арти) Я теж якось знудився з цим, вже не так цікаво генерити)
Крутий бенд! Чув кілька їх треків)
Так вже й не постиш.
Згодна цікавості нема щей Ші тупить.
І я, вже чула. Дві пісні точно подобаються.
Upvoted! Thank you for supporting witness @jswit.
Thank you 🤩
Після такого сну я б переслухав усю творчість і перечитав усю доступну інормацію про Роберта :)
Розумію :) при пробудженні зробила щось подібне :) правда все важко осилити.
Відразу - так, з часом - що два пальці об асфальт
Прикольні арти! Можливо, алгоритм AI намагався глибше прочитати ваші думки ))
Тоді б знав що я дуже часто хочу його придушити. ))))) дякую.