📺

Привіт.
Вчора подивилася цікаву стрічку "Unabomber".
Це - реальна історія життя Теда Качинського. Як, сталося так, що здібний студент, який міг досягти успіху, чи хоча б, просто, прожити нормальне життя, виріс та перетворився на відомого внутрішнього терориста Сполучених штатів?

Хто б міг подумати, що 16-ти річну дитину, яка вступить до престижного навчального закладу, так травмують, в його стінах... Чи те, що сталося, просто пробудило насіння, яке було закладено в цю людину?

Думаю, цього опису, достатньо для того, щоб розповісти про свої глядацькі будні. Більшу частину часу, який піде на написання допису, я планую присвятити іншій історії. Переглянула лише три серії цієї кінострічки, але вона, вже встигла мене захопити.

Головна героїня опинилась, в ось цій, містині, в свято, що зветься - Самайн.

Те, що в ці дні відкриті портали між світами, вигадка не кіношників, а езотериків.

Якби Клер в це вірила, можливо, змогла б себе вберегти.

Але, вона реалістка і займається медециною, а не езотерикою.

Тож опиняється в місці, котре описує, ось так:

Я трохи знала про цю епоху, політику, людей, їхній одяг, навіть, деякі звичаї та вислови були мені знайомі, але всі ці знання були з других рук : з книг, музеїв, картин. Це - було як висадитися на планеті, яку раніше бачила лише в телескоп.

Мені сподобалось таке порівняння. Ділюся.

Дитині, яка відчувала голод і вкрала у свого роботодавця дві хлібини, тут, могли відрубати руку.

Цьому хлопчику пощастило, всього лиш - прибили вухо до стовпу ганьби. Він просидів свою годину «гніту" та тепер треба встати. А, це - порве вухо....

Клер потрапила лише на 200 років назад і натрапила на таке варварство...

А, ще тут, всі вірять в Господа і бояться Диявола, дивно, правда?

Я закінчила перегляд на пісні, яку співав придворний музика:

Я стояла на пагорбі, коли здійнявся вітер і землею прокотився гуркіт грому,
Я поклала руки на найвищий камінь і потрапила в країну,
Де, певний час, жила серед чужинців, які стали мені коханцями і друзями.
Але, якось я побачила, що зійшов Місяць і знову здійнявся вітер,
Я доторкнулася до каменів і повернулася на свою землю і знову стала жити з чоловіком, якого тоді, покинула.

Це - фольклор, не треба було сприймати його як факт, але ж, історія пісні, так нагадує головній героїні її містичну подорож....

ДЯКУЮ ЗА ВІДВАГУ, ой, УВАГУ))))