Осінь на тлі війни.
Привіт друзі.
Вчора сачконув з написанням допису. Довго був заклопотаний, а потім подивився футбол Україна - Угорщина, після якого взагалі не було ніякого бажання щось писати.
Сьогодні виправляюсь і створюю пост присвячений другій лекції "Осінь на тлі війни".
Я вже публікував допис із повним набором слайдів. Не знаю вдалось Вам його проглянути чи ні ... - https://steemit.com/ukraine-on-steem/@cranium/skrinshoti-povnoyi-lekciyi Пам'ятаю, що писали "з телефону важко роздивитись." А в сучасних умовах, коли вимикають світло, це чи не єдиний спосіб не тільки залишатись на зв'язку, а й якось себе розважувати.
Якраз в цій лекції демонструю, що СВІТЛО в цьому житті відіграє величежну роль в регуляції відчуття наповненості енергією.
Якось так, якщо надумаєте дивитись - будь-ласка через ютуб, щоб мені капали хвилини переглядів :)
Третій раз намагаюсь написати комент і щось заважає. Мене дуже розчарував Джон. В 22 роки батарейка має витримувати сезонні зміни, слабенький хлопчина.
От чесно, про Джона - останнє, що я очікував почути. Як тобі мій виступ? Якщо є критика - мені буде вдвічі приємно її почути.
Чому?
Є.
Я навіть думала про те, чому ти зробив його таким молодим… тому що, його справи можна відкласти ? І показати, що інколи сил немає навіть на приємні речі ?
Згідно з моїми уявленнями 22-річний хлопець має бігати по дівчатам, наповнений дофаміном і ендорфіном і не реагувати на сезонні та добові зміни. 😞
ти думаєш таких 22 річних хлопців не може існувати?
Я ж скажу що такі є і в значно молодшому віці. Якщо це вся критика - сприйму за величезний комплімент
Існують хворі люди, хворі діти. Тому відповідь на твоє запитання - ні.
мудра відповідь