Подивилася - передивилася

Оскільки особа я вперта, я таки знайшла другу Вишку. Не скажу, щоб воно мене прям сильно вразило, особливо якийсь вже занадто лихо закручений фінал. Але
Але після цього я передивилася першу. І от цього разу фільм мені реально сподобався.
Я завжди кажу, що для всього є свій момент. Мабуть раніше я його дивилася просто невчасно. А от зараз все спрацювало. Думаю, і у другій буде свій момент. У мене так буває і з фільмами і з книгами. І я майже завжди «даю другий шанс».

А це мені ШІ таку обкладинку спочатку намалював 😂 Памʼятає таки про собакс 😉 Але цікаво навіть не те, а те, що я як раз подумала, що «Над безоднею» як раз підходить до всього нашого життя зараз.
Дивно, але я вже навіть у цьому хаосі вже почала почуватися доволі стабільно. А от останні кілька тижнів все буквально розвалюється. І неможна сказати, що саме в моєму житті щось кардинально змінилося. Це скоріше якесь внутрішнє відчуття… Я часто чула від знайомих от це «я не виводжу», але сама трималася доволі довго. Але зараз можу сказати це і про себе.

Скоріше за все це по сукупності всього - і важкий початок року, і нагнітання навколо зими, і ці нескінченні тривоги. І от ця остання ситуація з кормом. Якщо сама я можу доволі довго триматися на каві і сигаретах, то мої тваринки - це мій вічний страх. Чи годувати? Як лікувати? Як забезпечити їхню безпеку? Ну тут у кожного своє.

Сьогодні ось приповзла з роботи, думала нікуди не піду. Але ніт. Сумління. Умочці треба рухатися. Тож не переодягаючись потопала з нею гуляти. Чи то я просто намагаюся розставити якись якоря, щоб зачепитися за них і створити хоча б ілюзію стабільності…